Співвідношення допомоги вчителя і самостійної роботи при написанні творів і переказів - 18 Квітня 2012 - Щоденник педагога - kosarschool

Головна » 2012 » Квітень » 18 » Співвідношення допомоги вчителя і самостійної роботи при написанні творів і переказів
20:33:59
Співвідношення допомоги вчителя і самостійної роботи при написанні творів і переказів

Вершута В.В. методист РМК

 відділу освіти Богуславської РДА

     з питань початкової освіти

Робота з розвитку зв'язного писемного мовлення проводиться переважно на уроках, присвячених написанню переказів та творів. Спочатку розглянемо особливості структури уроку, де проводиться робота над переказом.

Інколи робота над переказом проводиться недостатньо глибоко і цілеспрямовано. Це стається тоді, коли вчитель читає текст, потім пояснює незрозумілі учням слова та вирази, виписує складні для написання слова і ставить два-три запитання, щоб з'ясувати, чи зрозуміли діти зміст тексту.

Часто письмовому переказу передує усне переповідання тексту, а план переважно подається готовий або складається колективно. Після повторного перечитування тексту учням пропонується написати його переказ.

За такого підходу до цієї роботи учні спираються головним чином на власну пам'ять: запам'ятовують зміст тексту і записують його. При цьому діти не з'ясовують ідею тексту, не розглядають його структуру, не звертаючи уваги на мовне оформлення.

Щоб уникнути таких недоліків, на нашу думку, слід надавати великого значення підготовчій роботі, яка передбачає ряд послідовних етапів.

Попередня бесіда. Вона проводиться не завжди, але в більшості випадків необхідна для з'ясування знань учнів про те, про що йтиметься в тексті для переказу. Часом важливо продемонструвати самі предмети чи їх зображення, описати у тексті, на малюнках. Під час попередньої бесіди необхідно оголосити учням нові й незрозумілі слова для них.

Читання вчителем тексту проводиться чітко й виразно. Після цього відбувається аналіз змісту тексту. Це найвідповідальніший і найскладніший етап усієї підготовчої роботи до написання переказу. Учитель повинен провести цю роботу так, що учні усвідомили головну думку та ідейний зміст твору, чітко уявили собі послідовність подій, причинно-наслідкові зв'язки. Якщо зміст тексту можна пов'язати з особистим досвідом дітей, то це варто зробити. Тоді переказ буде яскравіший, емоційніший.

Під час підготовки до переказу необхідно розглянути також будову прочитаного тексту. Учні визначають зачин твору, з'ясовують, про що йдеться в основній частині, виділяють кінцівку тексту.

Наступний етап - складання плану майбутнього переказу. Цей вид роботи належить до логічних вправ і здійснюється з метою повного й чіткого розуміння головної думки прослуханого твору, формування вміння послідовного переказу тексту, усвідомлення зв'язку між окремими частинами твору та з метою кращого запам'ятовування прослуханого.

Робота над складанням плану може проводитися по-різному, простіший варіант, коли учням пропонується текст, поділений на логічні частини. Після його перечитування школярі виділяють головне в кожній частині, записують його одним реченням, одержуючи таким чином план переказу.

Поступово робота над планом ускладнюється. Учні читають текст мовчки, самостійно визначають кількість частин у творі, виділяють їх межі і називають у кожній частині найголовніше.

Складений таким чином план записується на дошці.

Можливе так зване зворотне планування. Учитель склав план і написав його на дошці. Учні читають текст і ділять на частини відповідно до плану. Можна записати план непослідовно. Тоді школярам доведеться поставити пункти плану в належній послідовності.

Після таких видів роботи учні зможуть приступати до самостійного складання плану.

Варто зазначити, що план переказу може бути у формі як розповідних, так і питальних чи називних речень.

Важливим етапом підготовки до написання переказу є аналіз мови, якою написаний текст. У процесі цієї роботи необхідно звернути увагу дітей на точність, виразність, забарвленість окремих слів і виразів.

Обов'язково звернути увагу учнів на яскраві слова, образи, які використав автор. Корисно окремі найяскравіші слова, вирази записати в зошити з переказу.

Обов'язково має бути словникова робота, яка полягає не тільки у тлумаченні незрозумілих школярам слів, а, насамперед, у збагаченні й активізації лексичного запасу дітей. Доцільно спонукати учнів до спостереження за синонімічним багатством прослуханого тексту. Діти мають знаходити й записувати на дошці синонімічні ряди, використані автором, з'ясувати, з якою метою він їх використав.

Учні можуть доповнити синонімічні ряди, а вчитель має спрямувати школярів на обов'язкове вживання слів-синонімів у власних переказах та творах, щоб уникнути невиправданих повторів тих самих слів, точнішого висловлення думки, передачі свого ставлення до того, про що вони писатимуть.

Наступним етапом у роботі над написання переказу є усне складання фрагментів тексту за пунктами плану. Під час цієї роботи вчитель має заохочувати школярів не повторюватись. а створювати індивідуальні варіанти текстів.

Письмовому оформленню переказу має передувати орфографічна робота над словами, у написанні яких можуть виникнути труднощі. Їх доцільно записати на дошці, підкресливши орфограми.

Перед записом переказу слід активізувати знання учнів про культуру оформлення тексту.

У зошити діти записують переказ тексту самостійно. Вчитель має спонукати їх до вживання влучних слів, яскравих висловів.

Під час аналізу учнівських робіт педагог повинен обов'язково відзначити і зачитувати найкращі зразки.

Окрім детального переказу, в 3 класі школярі вчаться писати стислий переказ тексту. Особливість підготовки полягає в тому, що вчитель чи учень читають текст 1-2 рази, після чого в процесі колективної бесіди визначається головне - те, що обов'язково потрібно включити до тексту стислого переказу, а також те, що можна опустити. На початковому етапі формування вмінь писати стислий переказ значне місце посідає колективна усна підготовка. Проте, з часом, її роль зменшується, поступаючись самостійній роботі учнів.

Готуючи дітей до написання стислого переказу, вчитель дуже ретельно працює над планом, над послідовністю викладу матеріалу, оскільки під час скорочення тексту можуть порушитись логічні зв'язки, втратитися основний зміст тексту, його ідея, спотворитися тема.

Поданий нижче орієнтований план підготовки до стислого переказу :

1. Читання тексту учнями (один раз мовчки, другий - уголос) або учителем.

2. Бесіда за змістом (5-6 питань). З'ясування головної думки і теми тексту.

3. Робота над словами, виражальними засобами, окремими реченнями.

4. Коротка, в кількох реченнях, передача змісту тексту.

5. Складання плану.

6. Стислий переказ фрагментів за пунктами плану.

7. Самостійне створення тексту переказу та його запис.

8. Самоперевірка. Завершення роботи.

Слід зазначити, що стислий переказ, спонукаючи школярів до чіткого, стислого й точного висловлення думки, має певний недолік, який полягає в тому, що скорочення, безперечно збіднює художній текст, позбавляє його емоційності. Іноді стислий переказ перетворюється в сухий перелік фактів. Тому, на нашу думку, доцільно писати стислі перекази науково-популярних (ділових) текстів. Водночас не бажано брати для цього виду роботи описи, особливо художні.

Пізніше доцільно вводити творчі перекази, коли перед школярами ставиться завдання перебудувати або доповнити текст можливі такі варіанти доповнення чи перебудови тексту під час його переказу.

а) зміна особи оповідача (найчастіше це переказ від третьої особи, якщо в оригіналі розповідь ведеться від першої);

б) переказ від імені одного з персонажів;

в) переказ тексту чи його частини з творчим доповненням і з придуманими епізодами, деталями, описами природи, описами зовнішності людей, продовженням тексту тощо.

Творчі перекази є перехідним етапом від переказу до твору.

На жаль, у шкільній практиці ще сильні традиції, що зменшують творчий рівень переказів. Щоб полегшити роботу переказ часом пишеться колективно: для всього класу читається текст, проводиться бесіда, подається єдиний для всіх план. Оскільки відповіді учнів на ті самі запитання практично бувають однакові, то й весь переказ виявляється однаковим у всіх.

Нерідко, особливо в 2 класі, складений переказ записується на дошці, після чого списується учнями в зошити. Такий спосіб буває іноді виправданим у 2 класі, однак не варто перетворювати такий відступ від принципу самостійності в метод. У 3 класі слід поступово переходити від колективного складання плану переказу до самостійного. Доцільно уникати також попереднього переповідання змісту сильними учнями безпосередньо перед записом переказу в зошити, щоб уникнути одноманітності текстів.

Колективне складання переказу в 3 класі допускається лише в тих випадках, коли вчитель ознайомлює дітей з новим для них жанром, стилем, якоюсь новою особливістю тексту. У решти випадків колективний переказ складати й промовляти перед записом у зошити не варто.

Кожний учень працює самостійно, а вчитель надає індивідуальну допомогу.

У початковій школі розпочинається робота над формуванням у школярів умінь писати твори.

Робота над твором:

Готуючи дітей до написання твору, їх треба вчити:

- розуміти задану тему, визначати її зміст, обсяг, дотримуватись теми на всіх етапах підготовки й оформлення свого твору;

- оцінювати матеріал і тему в цілому, висловлювати своє ставлення до того, про що пишем, передати в творі свою власну позицію;

- Накопичувати матеріал: спостерігати, виділяти з власного досвіду головне - те, що стосується даної теми; осмислювати факти, описувати, передавати свої знання, почуття, наміри;

- розташувати матеріал в належній послідовності, складати плані дотримуватися його під час відтворення тексту; за необхідністю змінювати послідовність;

- добирати потрібні слова й інші засоби мови, будувати синтаксичні конструкції і зв'язний текст;

- орфографічно й каліграфічно правильно записувати текст, ставити розділові знаки, ділити текст на абзаци, дотримуватись абзаців під час запису твору;

- знаходити недоліки й помилки у власному творі, виправляти їх, удосконалювати написане.

Наприклад, у 3 класі доцільно вчити школярів писати такі види творів, як:

1) розповідь про побачене, пережите, почуте, тобто твори на матеріалі праці, екскурсій, походів, спостережень та інших форм безпосереднього досвіду школярів;

2) твори за картиною, фільмом, прочитаною книжкою тощо;

3) твори на основі творчої уяви - за сюжетною картиною, за даним початком чи кінцем, імпровізація казок і т.д.

Залежно від типу тексту - це можуть бути розповіді, описи, міркування, хоч здебільшого, переважать твори змішаного типу: розповідь з елементами опису й міркування.

У процесі розвитку зв'язного писемного мовлення школярі проходять шлях від колективних робіт до самостійних, тобто зростає рівень самостійності учнів. Якщо в 2 класі проводилася переважно колективна підготовка тексту, призначеного для запису, й елементи індивідуальної творчості вводились у вигляді незначних заміток, повідомлень про себе, про свої дії, то в 3-4 класах школярі повинні вчитися працювати над твором самостійно. Їм доцільно пропонувати індивідуальні теми, наприклад: "Мій чотириногий друг", "Найцікавіший день канікул" тощо. А під час роботи над темами, призначеними для всього класу, постійно має зменшуватись підготовча робота для всього класу безпосередньо перед записом твору.

Діти люблять живі дії, їм доступніша розповідь, як жанр. У початкових класах розповідь у творах, як правило, переважає, а опис відіграє допоміжну роль. Однак роль опису й елементів міркування з роками навчання має зростати.

Дуже важливо, щоб написання творів захоплювало учнів, демонструвало їм величезні можливості мови й необхідність її ретельного вивчення заради вираження власних думок і почуттів.

Виховний ефект творів залежить від вибору теми, від рівня самостійності того, хто пише від того, наскільки його твір "пишеться серцем, а не ручкою".

Написання творів допомагає дітям глибше усвідомити свої почуття, привчає до послідовного мислення, підвищує самоповагу, розвиває інтерес до літературної творчості.

Найбільше сприяє вирішенню виховних функцій цілеспрямованість розкриття вибраної теми.

Дуже добре, коли підготовка до письмового твору розпочинається за кілька днів до його написання. Вона може проводитись на різних уроках, а також у позаурочний час. Дуже важливо, щоб школярі мали змогу декілька разів повернутися до теми майбутнього твору.

Структура уроку, присвяченого написанню твору, залежить від виду твору та рівня розвитку учнів. Наприклад, під час написання твору за картиною на уроці відводиться час на її розглядання й бесіду за змістом; твір про побачене під час екскурсії вимагає бесіди, яка відтворює в пам'яті учнів одержані на екскурсії відомості і перед твором про тривалість спостереження за природою діти самостійно аналізують календар погоди, узагальнюють зроблені власні записи.

Однак, незалежно від виду твору, завжди чітко виділяють три етапи підготовки до нього:

1) накопичення матеріалу (спостереження, екскурсії, походи, прогулянки. розглядання картин, читання художніх творів тощо);

2) відбір і систематизація матеріалу (обговорення, визначення головного, складання плану);

3) словесне, мовленнєве оформлення, тобто складання самого тексту, його запис, удосконалення, самоперевірка.

Перший і другий етапи можуть виходити за межі уроку. Так, накопичення матеріалу для твору за екскурсією, за спостереженнями здійснюється задовго до письма. На уроці ж матеріал відновлюється в пам'яті школярів, систематизується й оформлюється.

На уроках, що передують твору, добирається лексика для нього, можуть бути створені фрагменти тексту. Іноді заздалегідь складається план.

Тому урок, на якому пишеться твір, у більшості випадків має розглядатися як відбиття підсумку роботи, проведеної попередньо.

Категорія: Українська мова | Переглядів: 2237 | Додав: hospitable | Теги: методика, розвиток зв'язного мовлення | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]