kosarschool - Головна сторінка

Усяка школа славна не числом, а славою своїх учнів. М. Пирогов



Борис Грінченко (1863–1910)
Борис Грінченко народився на хуторі Вільховий Яр, що на Харківщині. Був відомим педагогом, письменником, фольклористом, етнографом, лексикографом і перекладачем. Понад 10 років працював учителем у школах. Він склав для учнів початкової школи «Буквар» та упорядкував читанку «Рідне слово». Для дітей писав вірші, байки, оповідання й казки.

 

Квітки (Скорочено)

 

             Стояла зима. Уся земля була вкрита пухким снігом, наче м’яким укривалом, під котре ховались усякі рослини. І справді, там було дуже тепло корінцям, травинці та квіточкам, але їм було сумно в темній хатці, вони ждали весни, щоб любе  сонечко послало своє проміння зігнати сніг, зігріти холодну землю, випустити їх хоч із теплої, але дуже темної хати.

               Маленькому блакитному дзвіночку було дуже сумно; він почав прислуховуватися, що робиться вгорі, йому чувся якийсь гомін. Це бігали по садку діти, грались у сніжки й робили снігову бабу, вони дуже раділи зимі. — Послухайте, сестрички! — загукав дзвіночок до інших квіток. — Послухайте, який угорі гомін: може, прийшла весна? — Ох, коли б то скоріше весна! — прошепотіла біленька конвалія, зітхаючи. — Як я люблю дивитися на гарних метеликів і слухати чудові співи пташок. А сонечко, Боже, яке гарне! — Страшенно нудно так довго тут сидіти, так би вже хотілося розпустити свою гарну мережану спідничку! — промовив красень тюльпан. — Годі вам балакати! — пробурчав старий реп’ях, прокидаючись. — Хвилини спокою не даєте. Квітки затихли, якби тільки старий заснув. — Якби мені хотілося подивитися, що робиться на землі! — промовив тихесенько оксамитний чорнобривець. — Ой! Як я вже скучила за тим сонечком! — сказала маленька польова гвоздика. — І чого це ви так турбуєтеся за тим сонцем? Хіба я гірший від нього? — промовив згорда соняшник. — Ось нехай тільки я вийду на світ, тоді побачите, що моє листячко краще від сонячного променя. — Ач, як хвалиться! — прошепотіла фіалочка, нахиливши до конвалії свою гарну голівку. — А мені здається, — промовила красива півонія, що тут є кращі від тебе, соняшнику, та й не величаються! — І вона з презирством глянула на нього.

               Соняшник хотів уже сперечатись, але в цей час знову прокинувся старий реп’ях і сердито гримнув: — Мовчіть, дурні! Ніяк не дадуть заснути. Спіть краще та ждіть, усе буде у свій час. Маленька незабудка здригнулась і міцно притулилася до фіалочки, але не заснула, а прислуховувалася до чогось. — Послухайте, малеча, що я вам скажу, — промовила пишна жоржина. — Я бачила зиму. Це було торік чи позаторік  — не пам’ятаю. Я спізнилась увійти в хату, бо задивилася на сонечко, котре ховалося за хмари, і весь обрій палав червоним світлом, наче полум’ям. Картина була чудова! Але я не вспіла надивитись, як раптом зірвався вітер, зашумів по деревах, зробилося темно — і посипав густий та лапатий сніг, вітер сердито крутив його на всі боки. Одна сніжинка впала мені на голову й пошкодила моє красиве листя. Я мерщій сховалась у хату. — Ой, як страшно! — промовила, здригнувшись, гарненька рожева стокроть. Вона міцно притулила до себе листячко, як би хотіла захиститися від холоду. — Не вірте цій цокотусі, — промовив первоцвіт. — Ви ж знаєте, що я перший виходжу на світ і хоч у кінці, але все ж таки бачив зиму, і вона зовсім не така страшна. — Я теж бачив зиму, — промовив синенький барвінок. — Як хочете, то розкажу вам. — Розкажи, розкажи! Це дуже цікаво! — загомоніли всі квітки. — Слухайте, але не верещіть так, бо старий реп’ях прокинеться й буде гримати. Був я ще малесеньким пуп’янком, і мені дуже захотілося побачити зиму. От як усі поснули, я тихесенько відчинив віконце й визирнув. І, Боже ж мій, яку красу я там побачив! Дерева стояли в срібному прозорому вбранні, уквітчані кришталевими квітками, котрі здавалися чудовими гірляндами, що додавали деревам ще більшої краси. Земля теж була загорнута в дорогу блискучу матерію, убрану срібними зірочками. А маленькі кущі були по дібні до фантастичних квіток у якомусь зачарованому садку. І все блищало й переливалося на сонці, мов дороге каміння.

            Я дивився й не міг відвести очей від цієї краси. Але пробіг вітер, зробилося дуже холодно, я спішно зачинив віконце й ледве зігрівся у своїй теплій постелі… Поки барвінок це оповідав, квітки поснули. Не спала тільки маленька рожа, що була в тому самому місці саду, але стояла на вікні в будинку. Маленька щілина в рамі давала їй спромогу чути все, що розказував барвінок, їй страшенно хотілося вийти в садок, щоб там подивитися на зиму. — Любий барвінку, якби ти знав, як мені хочеться побачити зиму! — промовила рожа. — Чи не можна вийти? — Яка ти ще не розумна дитинка, — промовив ласкаво барвінок. — Ну куди ти підеш у своєму легкому вбранні! Рожа подивилася на свою літню суконьку й зітхнула. — Ну, то розкажи ще що­небудь, любий барвінку, — просила вона. Барвінок нічого не відповів, він уже спав. — Чого мені лякатися холоднечі, — міркувала собі роженька. — У мене хоч і легенька сукня, але я маю листя, у котре я можу загорнутись. Тільки одну хвилинку подивитись і годі! Коли це нараз вона почула, що коло неї щось зашелестіло. Це був дуже гарний нічний метелик. Він спав на тому вікні вгорі й упав якраз біля рожі. Він уже розпустив крильця, збираючись летіти, коли роженька почала його прохати: — Любий метелику, поможи мені вийти в садок: я так хочу побачити зиму. Метелик згодився й вилетів у щілину. Рожа за ним висунула голівку. — Поможи мені, братику, висунутися ще більше, — просила вона метелика. — Ой, як же зимно! — скрикнув він. — Ой, як гарно! — промовила рожа. — Як усе блищить. Які чудові квітки на деревах і яка красива земля у своєму дорогому білому вбранні. А чи бачиш, які блискучі срібні зірочки літають у повітрі? Але метеликові було не до того. Ніжки його дуже змерзли, і він хотів швидше в хату.

— Пусти мене, сестричко, у хату, бо я зовсім замерз. Але рожа не чула його слів: вона милувалась, що було перед очима. Справді, картина була дуже гарна. Якраз місяць вийшов з­за хмари й освітив усе своїм чарівним блідим світлом. Його промінь упав на ялинку, що росла біля вікна, і так чудово освітив її, що вона здавалася зробленою з діамантів, а її блиск уразив маленьку рожу так, що вона затрепетала своїм листячком — і радісно гукнула до метелика: — Ти тільки подивись, яка краса! Я ще зроду не бачила такого чарівного деревця. — Чудово, чудово! — шептав метелик. — Але мені холодно, я мерзну, зовсім мерзну. Ходімо швидше в хату. — Ще тільки хвилиночку — і підем, — казала рожа. — У мене зовсім задубіли крильця, — ледве чутно шептав метелик. – Я вже не маю сили. І він схилився на роженьку. Але здивована рожа нічого не чула й не примітила, як заховався місяць, повіяв вітер і почав шарпати листя, у котре вона загорнулась. — Метелику! Метелику! Мені холодно, ходім швидше, бо я замерзну, — гукала рожа й силкувалась вернутись у кімнату. Але злюща зима не любить живих квіток. Вона міцно прикувала рожу до щілинки, і маленька цікава квіточка почала замерзати.


1. Прочитайте твір.

2. Назвіть усі квіти, про які йдеться у творі. Як письменник описав кожну з них? Відшукайте в тексті.

3. Про що мріяли квіти взимку? Чому їм швидше хотілося зустрітися із сонцем?

4. Який персонаж твору весь час бурчав? Як він названий у творі?

5. Які квіти бачили зиму? Що вони про неї розповіли? Прочитайте опис зими.

6. Якою рожа побачила зиму? Прочитайте.

7. Що б вам хотілося змінити в закінченні твору?


• Перекажіть близько до тексту один з описів зими.

• Намалюйте зиму за описом.

• Опишіть одну з квіток, яка чекала на прихід весни.

Науково-пізнавальні твори — це не вигадана розповідь, а написана на основі якогось явища чи життєвих картин. Письменник, який пише такі твори, сам добре вивчає й знає те, про що буде розповідати малим читачам. Він подає тільки достовірну інформацію, зрозуміло й цікаво для дітей. Інформацію, яка вас зацікавить, ви зможете пошукати в дитячих енциклопедіях і словниках.

М. І. Зоряна, Н. І. Богданець-Білоскаленко ЛІТЕРАТУРНЕ ЧИТАННЯ Підручник для 4 класу загальноосвітніх навчальних закладів

 

 

1. Контролюй свої емоції, навчися легко заспокоюватися за допомогою лічби або дихальних вправ.
2. Будь відповідальним за свої вчинки, поважай навколишній світ.
3. Допомагай слабким, вчися співчуття, підтримки і взаєморозуміння.
4. Будь вдячним. Не бійся зайвий раз сказати спасибі, якщо для тебе щось зробили, особливо якщо ти цього не очікував.
5. Поважай сімейні цінності. Поводься правильно, будь культурним і дотримуйся етику взаємовідносин.
6. Не забувай приділяти час своїм близьким. Люби і будь любимим, ніколи не забувай про рідних, і частіше показуй які вони тобі дорогі.

 

 

Тут усі оновлені програми на 2016-2017 н.р.

https://www.ed-era.com/mon.html