Головна » Статті » Мої статті [ Додати статтю ]

Дівчинка з ангелом
Маленьку дівчинку насварила мама - ні за що! Стоїть дівча, плаче: гірко на душі, образливо. Каже:

- Ангеле мій Охоронителю, чому ж ти не вступився за мене? Я ж Бога люблю, до церкви ходжу, молюся й нікого не ображаю...

Аж раптом чує, хтось питає:

- Чи так це?

- Так! - запевнила здивована дівчинка і вмить перестала плакати. - Я ніколи не грішу й нікого не ображаю.

- Чи так це? - вдруге перепитав хтось.

Дівчинка замислилась і знов помолилася:

- Ангеле мій Охоронителю, може я щось забула, може чим згрішила, врозуми мене, відкрий мені очі, допоможи мені!

І з"явився біля неї Ангел, сяючи неземним світлом та невимовною красою. Він відкрив велику книгу, і дівчинка побачила в ній кожний день свого життя. Вона побачила, скільки разів із самого малечку вона засмучувала маму, завдавала їй прикростей, ображала її ділом, словом і навіть думкою і найчастіше навіть не помічала того.

"О, яка я була жорстока, яка неуважна! Я думала тільки за себе і ніколи не думала, як важко буває мамі зі мною! А як часто я ображала своїх товаришів: хапала собі найкраще з-перед усіх, висміювала, передражнювала їх... Ой, скільки поганих слів я наговорила!.. Та невже це я?! Ой, як соромно!..

А це що таке чорне? Матінко рідна! та це ж написано про те, коли я когось штовхала, била; а ось написано. коли я вкрала собі чужу ляльку і думала, що цього ніхто не побачить, а Бог усе бачив... Господи, та невже це така моя книга?! Яка вона некрасива! І всі мої негідні вчинки будуть читати перед усіма і перед лицем Самого Бога! Як же мені тепер це виправити, як стерти?!"

І вона гірко-прегірко заплакала. Але то були вже не злі сльози образи, а сльози каяття. Вона неначе змивала з дитячого серця все нечисте й недобре, що вона накоїла за свого життя. І от диво: чорні, страшні гріхи, записані в книзі почали бліднути, бліднути, доки не зробилися зовсім невидимими!..

Дівчинка стояла серед кімнати, і хоч вона вже не бачила свого Ангела, але відчувала, що він поруч. Вона полегшено зітхнула і витерла сльози. А потім пішла в другу кімнату, підійшла до мами і тихо сказала:

- Матусю... прости мені.


Джерело: http://Куземська Ганна. Дорога додому: Православна читанка
Категорія: Мої статті | Додав: hospitable (09.06.2011) | Автор: Куземська Ганна
Переглядів: 627 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
1 hospitable  

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]