Сидить мудрець на камені.

Зібрались навколо нього жителі села і пожалілись на своїх предків:

Треба ж було їм подумати про майбутнє, коли будували міст! Сто років не витримав! Сьогодні він провалився, через це трохи не загинули діти, які поверталися зі школи!

Спитав мудрець:

- Хто є для вас діти, про яких ви турбуєтесь?

- Як хто? Наші сини і дочки, наші внуки і правнуки...

Спитав знову мудрець:

- А ваші -пра, -пра, -пра -внуки теж вам діти? Ви піклуєтесь про них?

Люди засміялись.

- Які вони нам діти! Ми їх не побачимо і знати не будемо! Навіщо нам про них піклуватися? У них будуть свої батьки, хай вони і піклуються про своїх власних дітей.

Сказав мудрець:

- Послухайте притчу.

Прийшов до людей пророк і повів людям :

- Я - пророк.

-Тоді пророкуй нам, - сказали люди.

- Я прийшов, щоб оповістити вас, що рівно через сто років на цім місці буде великий потоп. Він буде неочікуваним для людей, настигне вночі і змиє все до останнього. Загинуть всі, в тому числі і діти. Але ви можете їх врятувати, якщо побудуєте високі дамби біля моря...

- Ти нам краще скажи, що буде з нами через три дні, а не те, що буде з людьми через сто років... Яке нам діло до них... Тоді нікого з нас не буде в живих... - стали нарікати люди.

- Але ж вони будуть вашими нащадками, продовжувачами вашого роду! попіклуйтесь про них, щоб вони врятувались! - настоював на своєму пророк.

- У нас і так багато справ... Хай вони самі попіклуються про себе...

І люди не побудували дамб. Вони обрекли на загибель своїх нащадків.

Мудрець замовк.

Люди, що зібрались навколо нього, задумались.

Один із них сказав:

- Мудрецю, поясни нам притчу!  

Відповів мудрець:

- Мости й надалі будуть  розвалюватись до тих пір, поки ви не зрозумієте, що кожен з нас батько не тільки власної дитини, але усього роду людського. І дітей своїх треба виховувати з почуттям відповідальності про майбутні покоління.

Шалва Амонашвілі

Перекладено на українську:

Косар О.В.