Головна особливість ПАСИВНИХ АГРЕСОРІВ - пригнічення гніву.
Вони не говорять "ні" та "не хочу" прямо,
вони саботують і прокрастинують,
вони уникають прямої конфронтації та бояться відкритих конфліктів,
вони не зізнаються, що насправді відчувають і люблять грати в мовчанку,
вони маніпулюють і провокують інших на гнів,
вони роблять гидоту та обговорюють інших за спиною,
вони перекладають відповідальність і мають звичку звинувачувати інших,
вони часто хворіють, страждають головними болями і навіть можуть зламати ногу чи руку, тільки б не сказати прямо про те, що в театр вони з вами сьогодні не підуть.

І практично все це відбувається НЕСВІДОМО! Просто в дитинстві їх гніву не було місця, їх гнів не приймали, його забороняли грубо та агресивно, або "з великої любові", викликаючи провину за будь-який прояв злості ("чемні, слухняні діти такого не роблять" + посил, що мама-тато, дідо-баба, вчителі люблять тільки чемних, слухняних, спокійних дітей, а не розбишак і забіяк), а гнів - це одна з базових емоцій, яка мусить мати якийсь вихід. Ось він і знаходить такі витончені, інфантильні і часом навіть підступні способи виходу. Страждають від цього і ті, хто так проявляє свій гнів і ті, на кого така форма гніву спрямована.

Який вихід для тих, хто ВПІЗНАВ У СОБІ пасивного агресора чи якісь його витівки і ХОЧЕ щось ЗМІНИТИ в стосунках зі своїм гнівом, собою та іншими людьми?

1. Визнати, що це відбувається саме з вами й усвідомити, що на це у вас були цілком поважні причини. Щоб маленька дитина вижила ій потрібно не тільки, щоб за нею доглядали, але і щоб її приймали та любили. Це одна з базових потреб. І ви робили все те, що було у ваших силах за тих обставин, в яких ви росли для того, щоб вижити і почувати себе приналежним і значимим.

2. Повірити в те, що гнів - це природна емоція без якої складно вижити і жити. Віднайти в собі цю енергію гніву, силу гніву, дати їй дозвіл проявлятись і навіть часом вибухати. Коли ви віднайдете свій гнів, то може бути так, що перший час ви будете вибухати часто. І це нормально, адже уявіть собі скільки пригніченого гніву за роки там назбиралось! Вчіться не лякатись цього і не звинувачувати! Прийміть відповідальність за свій гнів і за те, що він робить із вами та іншими.
(Страх і провина - це вірні супутники гніву, до речі! Власне вони колись вас так довго і надійно захищали, а також будуть продовжувати оберігати вас від надто сильних та грубих проявів гніву, тих гнівних спалахів і агресивних дій, які можуть руйнувати вас чи інших людей - подякуйте їм за це).

3. Вчіться керувати своїм гнівом і проявляти СВІДОМО рівно стільки гніву, скільки можете витримати, так щоб ваші страх і вина після прояву гніву "не їли" вас взагалі. Починайте з маленьких кроків: дозвольте собі проявити краплю відкритого гніву та відчуйте радість від того, що в вас є жива енергія, яку він дає і ви відкрито вмієте сказати "стоп!" чомусь у вашому житті, що не приносить вам зараз радість чи робить вам шкоду. Присвойте цю радість і право на гнів собі. Насолодіться ними.

4. Знайдіть у вашому оточенні тих людей, які приймають вас і ваш гнів. Тих, хто не звинувачуватиме вас за ваш гнів і "не розвалиться" сам від вашого гніву. Тих, хто здатен справитись зі своїм гнівом і контейнерувати ваш гнів, навіть найсильніший його прояв. Тих, з ким ви хочете зберегти стосунки і заради яких ви готові опанувати свій гнів. Це будуть ваші БЕЗПЕЧНІ ЛЮДИ. Це можуть бути ваші "обрані" батьки, друзі, родичі, психотерапевт чи навіть уявна група підтримки (тільки пам'ятайте, що стосунки з гнівом наші заклались таким чином в живому контакті, тому власне в живому контакті їх найкраще і корегувати).

5. Знайте про те, що існує багато різних способів, щоб налагодити стосунки зі своїм гнівом. Важливо захотіти ці стосунки змінити і ці способи знайти. Знайти власне ті, які будуть найефективнішими власне для вас.

Матеріали взято: https://www.facebook.com/