Біг з бар'єрами (100 і 200 м для жінок; 110, 200 і 400 м для чоловіків) являє собою чергування «гладкого» бігу з подоланням перешкод. Так само, як і біг на спринтерські дистанції, його відносять до групи швидкісних вправ. Та якщо у звичайному бігу цикл рухів становить подвійний крок, то в бар'єрному бігу він змінюється у зв'язку з необхідністю долати перешкоди.

Бар'єр долають так званим «бар'єрним кроком», який повинен мінімально відрізнятися від звичайного бігового кроку. Біг міні бар'єрами і подолання бар'єра становлять ритм рухів. Старт, біг до першого бар'єра, бар'єрний крок, біг між бар'єрами і фінішний кидок складають елементи техніки бар'єрного бігу.

Біг починають на всіх дистанціях з положення низького старту. Виконання команд «На старт!», «Увага!», «Марш!» майже не відрізняється од дій спринтера, описаних у попередньому розділі.

Подальші дії бігуна ускладнюються тим, що він повинен точно потрапити на місце відштовхування перед бар'єром і при цьому перебувати в зручному для подолання перешкоди положенні. Заради цього бар'єрист змушений трохи раніше ніж спринтер (уже на шостому кроці) прийняти нормальне бігове положення.

Наближаючись до бар'єра, поштовхову ногу ставлять на місце відштовхування так само, як при бігу на короткі дистанції (кадр 1). Подолання бар'єра починають енергійним і високим підйомом зігнутої в коліні махової ноги вперед-угору і збільшенням нахилу тулуба (кадр 2). Такий рух махової ноги збільшує силу і швидкість відштовхування і немов би задає траєкторію бар'єрного кроку. Потім махову ногу активно випрямляють у коліні (кадр 3).

Водночас різнойменну маховій нозі руку виносять уперед — униз, тулуб нахиляють уперед. Після сильного і швидкого відштовхування поштовхову ногу, сильно згинаючи, відводять коліном у сторону і майже паралельно планці бар'єра переносять через нього (кадр 4). Узгодженість і безперервність цих рухів забезпечують мінімальне вертикальне коливання загального центру ваги, збереження рівноваги в польоті і в момент приземлення і, як наслідок, безупинний перехід від подолання бар'єра до бігу до наступної перешкоди.

За бар'єром спортсмен приземляється на носок прямої махової ноги. Поштовхову ногу потужно виносять коліном уперед. Цей рух разом з оптимальним нахилом тулуба (кадр 5) забезпечує довгий перший крок за бар'єром, що становить основу ритму бар'єрного бігу.

Біг між бар'єрами наближається за технікою до звичайного бігу, тільки останній крок перед перешкодою трохи коротший за попередні. Довжина кроків між бар'єрами і час їх виконання повинні стабілізуватися з поліпшенням техніки. Фінішування в бар'єрному бігу схоже з фінішуванням у спринті, але багато в чому залежить від подолання останнього бар'єра: технічний перехід через нього дає змогу прискорити швидкість на останньому відрізку дистанції.

Навчання бар'єрного бігу починають після опанування техніки бігу на короткі дистанції, стрибків у довжину і висоту. На цей час спортсмен виконує такі вправи:

1) біг на короткі дистанції та спеціальні вправи спринтера;

2) стрибки в довжину, висоту та спеціальні вправи для цих видів;

3) бар'єрний «сід» інші спеціальні вправи на гнучкість;

4) махи зігнутою в коліні ногою з наступним випрямленням;

5) найпростіші акробатичні вправи.

Перед початком вивчення окремих елементів необхідно створити у початківців правильне уявлення про техніку бар'єрного бігу в цілому і після цього переходити до навчання наступних вправ у такій послідовності: