Головна » 2012 Січень 23 » Нестандартні уроки
18:24:15 Нестандартні уроки |
| Нестандартний урок, як форма організації навчання в сучасній початковій школі . Довготривалий час в нашій країні була поширеною класно-урочна система навчан¬ня, яка дозволяла вчителеві одночасно навчати бага¬тьох учнів. Головним компонентом цієї системи є урок. Це частина навчального процесу, яка є завершеною в смисловому, часовому й організаційному плані. Від ефективності уроків залежить ефектив¬ність навчального процесу. Ці уроки прийнято вважати стандартними. Во¬ни охоплюють основні етапи навчального процесу: підготовка до вивчення теми, сприймання і осмис¬лення матеріалу, закріплення його різноманітними вправами; перевірка, оцінювання знань, умінь, нави¬чок; узагальнення й систематизація знань. Нестандартний урок — це імпровізоване навчаль¬не заняття, що не має традиційної структури. Такі уроки не вкладаються (повністю або частково) в рам¬ки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи. Особливість нестандартних уроків полягає в тако¬му структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Порівняно із звичайним, нормативним заняттям нестандартний урок максимально стимулює пізна¬вальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підви¬щення якості їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь. Крім цього, такі уроки більше подобаються уч¬ням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, спосо¬би дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням. Не дивно, що в методичній літерату¬рі їх часто визначають як "урок-гра", "урок-змагання", "екологічна гра в завдання". Дуже важливе значення для нестандартного уроку має організаційна форма навчання. З цього погляду їх поділяють на такі типи: 1. Уроки-змагання (вікторини, конкурси, уроки-аукціони, уроки типу КВК). Такі уроки передбачають поділ дітей на групи, що змагаються між собою; про¬ведення різноманітних конкурсів та оцінювання їх результатів. 2. Уроки громадського огляду знань (уроки-заліки, уроки-консультації, уроки взаємного навчання). До них звертаються, щоб оцінити найскладніші розді¬ли навчальної програми. Ці уроки спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вив¬чення додаткової літератури. Проводять їх наприкін¬ці чверті, навчального року. 3. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-диспути, конференції, телеуроки). Вони передбача¬ють самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення або доповнення опонентів. Сприяють розвитку кому¬нікативних умінь, навичок самостійної роботи. 4. Театралізовані уроки (виконання ролей за сце¬нарієм, імітація певної діяльності). Збуджують інте¬рес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів. Особливо цінними є для школярів 1—2 класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Драматизація є засобом надання навчальному ма¬теріалу і навчальному процесу емоційності, забезпе¬чує зв'язки природознавства з предметами естетично¬го циклу. 5. Уроки-подорожі, мандрівки. Пов'язані з вико¬нанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення. 6. Уроки "милування природою". Передбачають роз¬виток у дітей емоційної чутливості до проявів прек¬расного в навколишній природі, а також різні цікаві форми емоційно-естетичного пізнання довкілля. Отже, нестандартні уроки з в початкових класах руйнують застиглі штампи в орга¬нізації навчально-виховного процесу школярів, спрямовуючи його в русло активізації пізнавальної самостійності й творчої активності. Наведемо докладніше найпоширеніші різнови¬ди нестандартних уроків. • Урок-вікторина Термін "вікторина" визначається як гра, що являє собою ряд питань із різних галузей людської діяль¬ності, які потребують відповідей в усній чи письмо¬вій формі. Оскільки вікторина - це різновид гри, то діти залюбки стають її учасниками. Проведення уроку-вікторини в початкових класах буде результативним лише за вмілої підготовки вчи¬телем. Готуючи урок-вікторину, вчитель не повинен за¬бувати, що головне завдання цієї форми навчання ¬дати учням знання з певної теми. Ця освітня мета уроку має в першу чергу враховуватися при побудові запитань. Вони мають бути правильними з теоретич¬ного і методичного поглядів, містити дос¬тупні дітям терміни. Не менш важливим є підбиття підсумків віктори¬ни. Логічним закінченням уроку-вікторини повинно бути оголошення переможців і оцінювання учнів. Підсумовуючи сказане, слід зауважити, що хоча підготовка вчителя до вікторини є досить тривалою і нелегкою, але саме ця форма проведення уроку доз¬воляє йому активно керувати навчальним процесом. • Урок типу КВК Це своєрідна гра-змагання команд веселих і кміт¬ливих, що розгортається на уроці. Характерною оз¬накою такого уроку є його насиченість позитивними емоціями. Безперечно, що урок, повний емоцій, на довший час збережеться у пам'яті учнів. До того ж, він сприяє засвоєнню знань, розвиває активність, спостережливість, дотепність. Ініціативу до створення команди повинні вияви¬ти самі учні, але вчитель має провести контроль та корекцію цього процесу, щоб утворені команди були рівносильними. Інакше урок-КВК, ще не відбув¬шись, буде приречений на невдачу, а в гіршому ви¬падку — ще й на озлоблення чи ворожнечу нерівносильних команд. Другим важливим моментом уроку-КВК є наяв¬ність журі, яке оцінюватиме гру команд. Щодо змісту уроку-КВК, то його повинні форму¬вати такі конкурси, які б мали триєдину мету (нав¬чальну, виховну, розвивальну) і за тривалістю вміс¬тилися б у відведений для уроку час. Саме при формуванні змісту уроку-КВК не варто забувати, що це урок, а не виховний захід, тому необхідно дотри¬муватися всіх функцій і завдань навчального заняття. Серед завдань-конкурсів можуть бути такі: поясніть термін; продемонструйте дослід; доведіть і т.п. Але саме формулювання завдань-конкурсів по¬винно бути нестандартним, цікавим, веселим. • Урок-конференція Конференція — це збори, нарада пред¬ставників урядових, громадських, наукових організа¬цій для обговорення та розв'язання певних питань. Поняття "урок-конференція з природознавства" є звуженим і означає те, що учні вивчають на уроці; ті питання і проблеми, які ставить перед ними нова тема. Уроку передує обов'язкова самостійна підготовка учнів. Окремі з них за дорученням учителя вивчають задане питання з наукової та художньої літератури, періодичних видань. Таким чином, володіючи інформацією з різних джерел, учитель разом із учнями будує урок-конференцію. Замість одноосібного викладання матеріалу відбувається обмін тими знаннями, які здобули учні. Вчитель лише коригує, підсумовує і узагальнює. Отже, урок-конференція у початкових класах - це перша сходинка до наукової діяльності майбутніх науковців, дослідників. • Урок-подорож При уявній подорожі може відбуватися все те, що супроводжує кожну справжню подорож — яск¬раві враження, позитивні емоції, цікаві зустрічі. Учні сидять у класі за партами і одночасно вони подоро¬жують за допомогою вказівок і порад учителя. Тут учитель уже виступає в ролі капітана корабля, штур¬мана, ведучого, а школярі є мандрівниками, які, слідуючи вказаному вчителем курсу, подорожують у просторі або часі. Юні мандрівники зустрічаються з новими явищами, спостерігають цікаві природні процеси, ознайомлюються з різноманітними живими організмами, роблять висновки і узагальнення. Основний позитивний момент уроку-подорожі по¬лягає в тому, що учні відчувають себе мандрівниками-дослідниками, першовідкривачами, які вирішують важливу проблему. Вони самі роблять висновки, підсумки-узагальнення. Головним і найскладнішим завданням учителя на уроці-подорожі є створення такої обстановки, за якої учні уявили б себе справжніми мандрівниками. • Урок "милування природою" Милування природою — досить складний процес. Це не просто спостереження за об'єктами та явища¬ми навколишнього середовища. Милуватися красою природи означає зробити її предметом особливої ува-ги, духовно з'єднатися з нею. Технологія проведення уроків милування потребує від учителя високої педа¬гогічної культури. Адже під час такого уроку школя¬рі одержують насамперед емоційно-чуттєву та худож¬ньо-образну інформацію про природу. Уроки милування проводять здебільшого в позаурочний час. Тривалість їх дещо менша від звичайно¬го шкільного уроку, тому що вона враховує вікові можливості дитячого сприймання (до 20 хв. у 1—2 класах і 30 хв. у 3—4 класах). Необхідно пам'ятати, що не можна перенасичувати навчально-виховний про¬цес такими уроками, бо інакше вони викликатимуть байдужість і нудьгу. Отже, потрібно забезпечити необхідний рівень рухливості учнів у природі, пропонуючи їм різноманітні оцінні та творчі завдання: пластичні імпровізації, слово¬творчість, робота з природним матеріалом, а також деякі форми емоційно-естетичного пізнання навко¬лишнього світу: ігри, змагання, конкурси. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |